Интервью с Серым (Сергеем Решетником) накануне 25 летия группы "Сад"
Невелика бесіда з лідером і ідейним
натхненником гурту Сергієм Решетником або просто Сірим.
- Яка саме музика вплинула на тебе і спонукала стати музикантом? Чи це було щось іще?
- Я був музикантом від народження. Мій батько володіє грою на декількох
народних музичних інструментах, і в нашому будинку щодня звучала музика
в його виконанні. Коли мені було 3 роки, я ходив по нашому великому
дворі і співав пісню (популярний на той час хіт) «В жизни раз бывает
восемнадцать лет». Сусіди за це мені давали фрукти, цукерки і печиво.
Потім, у вісім я сам пішов до музичної школи і домовився з викладачем
по класу баяна про те, що вчитимуся музиці. Батькам залишалося тільки
констатувати факт і оформити документи. І лише з дванадцяти-тринадцяти
років я почав слухати рок-музику і освоювати гітару. Звичайно ж це був
класичний hard rock.
- І не було ніяких заморочок, типу льотчика, водолаза, космонавта?
- Ні, я не морочився мріями про космонавтику та інші «популярні
спеціальності». Музика була для мене єдиною мрією і метою. Хоча, ні,
здається, я ще дуже сильно хотів стати чарівником, знову ж таки для
того, щоб за допомогою чар володіти грою на всіх відомих музичних
інструментах.
- Коли мова йде про рок-н-рол, звичайно ж встає питання СВОБОДИ, з
якою власне і з'явився рок-н-рол на своєму знамені. І вашому колективу,
з відомих причини, це прапор доводиться нести. Тому цілком закономірно
виникає питання, що ви думаєте про свободу, і що вона означає для вас?
- Практично всі, хто тільки вступає на тернистий творчий шлях,
відчувають надзвичайне натхнення і колосальний потенціал своїх
можливостей, вимагаючи їх сьогохвилинної і успішної реалізації, не
підозрюючи, що свобода (у тому числі і творча) не може бути абсолютною,
що це цілий комплекс усвідомлених самообмежень. Успіх же, який в
результаті такого незнання раптом і нібито на порожньому місці чудово
виникає, як правило, є ілюзією, банальним безкоштовним сиром в
мишоловці, а не проявом свободи.
- Змінюються часи, люди, змінюється музика і її роль в суспільстві.
Як гадаєшь, які завдання рок-музики тепер, коли сам факт її існування
вже не є викликом системі або яким будь-яким засадам?
- Нести світло усвідомлення людству - завдання музики, як одній з
вищих форм мистецтва. Якщо цього не відбувається, музика стає простим
набором звуків. Рок-музика зобов'язана вирішувати ту ж задачу.
- Ну і хотілося б дізнатися, як ви відноситесь до відомого рок-гасла: "Секс, наркотики, рок-н-рол"?
- Як до гасла західної молоді 70-х. У СРСР реалізувати це хіпарське
гасло в повному об'ємі було практично не можливо. Сьогодні зовсім інші
пріоритети, тому "Секс, наркотики, рок-н-рол" – це вже історія, з якої
потрібно брати тільки те, в чому є сенс і необхідність.
- Могли б ви якось визначити девіз власної групи?
- Heavy metal - в кожну хату!
- Як різні періоди впливали на вашу музику?
- Совок нас забороняв, ми шифрувалися, шифруючи музику і тексти.
Офіційно совок помер, але він продовжується в свідомості людей. Ми
змінили шифр.
- Ваш склад неодноразово мінявся, як це позначалося на творчому процесі?
- З одного боку негативно, оскільки доводилося втрачати час на
пошуки і підготовку заміни музикантів, що залишали гурт, замість
створення нових творів. З іншої – позитивно, оскільки раніше створена
музика отримувала нові можливості за рахунок іншої її інтерпретації
новоприбулими.
- Чи є окрім музики в тебе які-небудь хобі?
- Рок-н-ролл та наш гурт займають практично весь час в моєму житті,
залишаючи невеликі його відрізки для релаксації з допомогою велотуризму
і купання в холодних джерелах.
- А як впливає життя музиканта на його особисте життя?
- Дуже добре! Сім’ї немає, дітей також. Є тільки любов, музика та гурт.
- Ви маєте дивовижну можливість донести свої думки, почуття, ідеї до
слухача. Чи завжди вдавалося це зробити? Не виникало відчуття, що щось
залишається недомовленим?
- Ми завжди прагнули і прагнемо робити це з максимальною
результативністю. І якщо з якихось причин в цьому сенсі виникали
проколи, то переживали гостре відчуття провини, яке проте примушувало
нас робити необхідні висновки і прикладати всі можливі зусилля для
недопущення їх повторення.
- Чи були серйозні розчарування на твоєму творчому шляху?
- Швидше за все це стосується лише так званого «людського фактору».
Надмірно завищене відчуття власної важливості, обман та зрада колег і
ближніх.
- Чи влаштовує вас теперішнє становище гурту? Можливо, щось хотілося б змінити?
- Наше колишнє і теперішнє становище можна охарактеризувати як
«підводний човен в степах України». Це нас цілком влаштовує. Проте,
хотілося б в найближчому майбутньому здійснити кругосвітню підводну
подорож.
- На ліричній сторінці вашого сайту http://rocksad@narod.ru є слова:
“Кто света жаждет -
должен сметь взглянуть
тьме
в самые зрачки,
и выдержать и взгляда не отвесть..”
Чи довелося поглянути цій самій тьмі в очі? Адже ваша творчість наповнена саме жаданням світла.
- О, так! І не раз. Але лише на короткий проміжок часу.
Приголомшливе відчуття! Хоча ми завжди пам'ятаємо про згубність і
підступність передозування і пітьмою і світлом.
- Як виникла ідея об'єднати хард рок і поезії Тараса Шевченка в єдиний проект?
- Ми завжди прагнули до створення складної, концептуальної музики.
Але для її наповнення була потрібна відповідна поезія. Класика –
найоптимальніший вихід, вирішили ми. Так народилися композиції на вірші
Данііла Андрєєва, Костянтина Бальмонта, Максиміліана Волошина, Шарля
Бодлера, Мігеля де Унамуно і... Тараса Шевченка.
- Чи без проблем лягали вірші поета на музику?
- Легкість створення музики на вірші Тараса Григоровича пояснюється
просто: збірка його віршів «Кобзар» з самого початку була призначена
для співу. Тому сьогодні програма «Доле, де ти?!» налічує вже двадцять
дві композиції. І процес творення продовжується.
- У вашому першому альбомі ви запропонували деякий новий варіант
напряму рок-музики - mutant-rock. Хотілося б дізнатися докладніше, що
це таке? І як це відбилося у ваших подальших альбомах?
- Часи для рок-музики тоді були дуже важкі, і випливати нам
вдавалося дуже вкрай важко. Суспільство постсовкової країни мутувало,
бандитизм і рекет процвітав, демократія народжувалася в муках. Звичайно
нам захотілося відобразити цей процес перевтілення в музиці.
Mutant-rock – це деякий скафандр, в якому ми занурювалися у це
агресивне середовище, а альбом «Трансмутатор» - криве дзеркало, в якому
ми спробували відобразити побачене при цьому зануренні. Так що в
подальших альбомах ми творили вже без mutant-rock-скафандра.
Але якщо знадобиться знову пірнути - за нами не заіржавіє!
- Чи є у гурта нові проекти і ідеї? Над чим працюєте зараз?
- Поки що відбувається поступальна реалізація вже створеного. В
надрах групи зріють нові речі, які ми ще поки що не оформили в якісь
об'єднані програми. На даний час майже готовий до виходу другий сольник
Сірого, а також йде організаційна підготовка до запису студійної версії
шевченківської програми «Доле, де ти».
- Ну що ж, Сірий, щиро бажаю вам успіхів в реалізації задуманого, і
якнайбільше нових творчих ідей! І на завершення нашої розмови, чого б
хотілося побажати групам-початківцям, виходячи з вашого значного
творчого досвіду і нелегкого шляху серед нетрів українського
шоу-бізнесу?
- Завжди пам'ятати, що тільки колективними зусиллями можна домогтись бажаного результату!
Категория: О наших | Добавил: Older (19.09.2007)
| Автор: SkyЛилиt.
Просмотров: 792
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ]
